Слава нації! Смерть ворогам!
Сьогодні День народження провідника української нації Степана Бандери.
Як на мене, у тому, що ця людина народилася саме першого січня є дещо символічне. Це є ніби нагадування усім нам, що з Нового року треба, нарешті, на власній землі будувати Українську Україну.
На жаль, 1 січня, більшість українців, прокинувшись під вечір у таці із салатом Олів’є, тягнуться до холодильника, а не йдуть на город відкопувати дідівський шмайсер.
Та, попри це, треба залишатися оптимістом. З кожним роком нас, тих для кого Степан Бандера герой, а не підлий «прєдатель», стає все більше.
І ми збудуємо Українську Україну. Ми очистимо українську землю від Шкіл практичної аналітики, рухів «Чесно», «Українській вибір» та інших псевдогромадських організацій, які фінансуються іноземними розвідками, і шкодять нашій державі. Ми здобудемо волю, або загинемо у боротьбі за неї.
Як загинув Степан Бандера… Загинув фізично від рук Богдана Сташинського. Але не загинув у наших душах та сердцях..
І на останок.
До гуцульської хати підходить енкаведешник, грюкає у двері і питає:
- Здєсь живьот Стєпан Бандєра?
- Так-так-так, — відповів кулемет з горища.
32 коментарі
Чого гріха таїти і в рідному Сторожинці є купа манкуртів для яких Бандера, Мазепа, Кобилиця — тільки слова матюки, не вороги, не герої, а просто лайливі слова…
Мета життя людини – це наближення до Бога!
Хоч які великі жертви – боротьба необхідна.
Самостійну державу може здобути собі український народ тільки власною боротьбою і трудом.
Без власної, без визволення, отже і без визвольної боротьби, Україна не може мати ані свободи, ані добробуту, ані якої-небудь тіні демократії.
У нас є один основний принцип, одна головна мета – Суверенна Соборна Українська Держава. До неї йдемо неухильно. А шлях наш – це шлях революційної визвольної боротьби.
Хоч які великі жертви — боротьба конечна.
Віра найбільше скріплює сили душі.
Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.
Хто будує на невластивих для нашого ґрунту світоглядових підвалинах, той, навіть при добрій волі й найкращих змаганнях, не поставить нічого тривкого, тільки помножить руїни.
Коли поміж хлібом і свободою народ обирає хліб, він зрештою втрачає все, в тому числі і хліб. Якщо народ обирає свободу, він матиме хліб, вирощений ним самим і ніким не відібраний.
А щодо манкуртів, то називайте конкретні імена, бо кулемет на горищі іржавіє)))
-Тай хай в’януть. Головне, щоб закопані шмайсери не заіржавіли.
Издание книги упёрлось исключительно в финансовую проблему, которая, вроде как, начинает успешно решаться. Надеюсь в этом году провести презентацию, на которую обязательно вас приглашу.