Вежа цинізму, або що буде далі

Блоґ: Захар Подкидишев

Наразі мене абсолютно не цікавить чому саме зараз всім масово приспічило потрапити на вежу Чернівецької Ратуші. Я просто чудово знаю, що буде далі.
Міська влада під тиском громадськості здасться та зробить доступ до вежі вільним. Там навіть проведуть ремонтні роботи задля підвищення мір безпеки. Але та як у нашій державі хронічно робиться через одне конкретне місце, той ремонт буде відповідним. Знайдуть якогось завгоспа дядю Васю, якого зроблять відповідальним за екскурсії на вежу.
І от в один, явно не чудовий день, з вежі хтось гепнеться.
Вежу закриють. Дяді Васі впаяють п’ять років. Мій друг Володя Антонюк напише, що людина впала тільки тому, що при владі перебувають синьож…і.
А кривава пляма на сходах Ратуші стане чудовою візитівкою туристичної привабливості Чернівців.

Завіса…

23 коментарі

Не дай Боже!

Позитивно мислите, шановний… Але, на жаль, в Україні таке постійно трапляється(((

А в чому причина такого моралізаторства?
Мені здається, автор займає цю позицію тільки щоб потім, якщо щось трапиться, сказати — «А Я ВАМ КАЗАВ»!!!
Більше нічого не спадає на думку… Якщо помиляюся виправте.

А де ти у моєму пості побачив моралізаторство?

Захаре, можеш мене у своїх вписах не згадувати у такому контексті. Тобі подобається ця банда при владі — мені категорично ні. Ти наполегливо з Олексієм намагаєтеся притягнути сюди політичний бруд — для цього є інші площадки. Чи ти знову публічно намагаєшся обгадити, а потім в лічці будеш вибачатися?

Володя, а де ти у цьому пості примудрився знайти політичгий бруд???

Ця дискусія має бути цікава ще комусь? Мій № «квіпа» — 465342599 — хочеш написати — пиши. І тут на сайті також є функція «особистого листування».

Пророков нет — не сыщешь днем с огнем, — Ушли и Магомет, и Заратустра.
Пророков нет в отечестве своем, — Но и в других отечествах — не густо.

Так казав Висоцький. Та Чернівці особливі!

Доступні погляду майбутнього примари,
допоки в місті є такі Захари…

Проблеми треба вирішувати по мірі їх надходження! Безпека людей, що будуть на вежі залежитиме не від«дяді Васі», а в першу чергу від них самих! Я теж хочу потрапити на Вежу і побачити неймовірний краєвид, про який говорять ті кому пощастило вже там побувати, але це не означає, що від радості мені захочеться стрибнути вниз)))

якби влада і журналісти німецького Кьольна так переймалися «тим, що могло би раптом статися», то втратили би кошти половини туристів, які їдуть туди, аби подолати 509 сходинок і опинитися на вершині знаменитого собору. Може, вони просто мислять позитивніше?

На жаль, мої скромні журналістські заробітки не дозволяюють мені їздити по Кьольнях…

Мені поки що теж…

Охоче вірю…
То ж їдь тоді на політтехнологічні :)

Я свої політтехнологічні заробітки відкладаю на ремонт вежі Ратуші.

Ловлю на слові.

Здається, чи ти справді хизуєшься цим? «Наши люди в булочную на такси не ездят!» (с) :)

Не хизується, а понтується ;)

щоб мислити позитивно треба мати на це підстави, а у нас, на жаль, їх не має

та ну, підстави для позитивного мислення завжди є. Треба лиш їх бачити. Або хотіти бачити.

Одним лише позитивним мисленням вежу Ратуші безпечною для відвідувачів не зробиш.

Захар, ти як завжди трохи злий :)Але цього разу я з тобою цілком солідарна. У нас в масштабах цілої країни все так як із цією вежею.

Деякі наочності на досвіді Львова: 1. Ціна квитка для підйому на вежу ратуші станом на 15 липня 2011 р. — 5 грн. 2. Вхід на вежу не спеціальний, не ізольований: для виходу нагору слід проходити коридорами безпосередньо повз кабінети управлінь, комітетів, etc. 3. Сходи не виділяються екстраординарною безпекою: старі, дерев'яні, висота перил не вище 1 м. Висновок № 1: Упасти при бажанні можна на самому підйомі. Висновок № 2: Так само впасти можна і під колеса трамвая на пл. Ринок, адже колія «не огороджена». Висновок № 3: Питання безпеки можна в будь-чому довести до абсурду. Висновок № 4: Так, львівські чиновники жертвують власним «комфортом» заради 5 грн. з туриста.

P.S. Особливо неоднозначно звучать заяви чернівецьких чиновників про можливий «шум» і «перешкоди» їхній роботі. Для підвищення кваліфікації «чутливих» бюрократів рекомендую відіслати на стажування до ЧНУ, БДМУ, БДФА чи будь-якої школи — в коридорах перед кабінетами, аудиторіями, кафедрами, деканатами регулярно маса учнів/студентів, періодичний гамір, дзвінки на перерву, etc. — що парадоксальним чином не заважає роботі ані секретарів, ані професорів. Держслужбовці, зазвичай не переважаючи інтелектуально університетську професуру, певно, саме тому потребують «особливих» умов праці як «особливо обдаровані» — відповідальне «навантаження» передбачає більшу ізоляцію від суспільства.

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте