Про приватизацію свободи слова та дещо про подвійні стандарти


Аналізуючи останні політичні події у нашому місті, та постійно дискутуючи з колегами на цю тему, я дійшов тривожно висновку, що у Чернівцях відбулася цинічна та неприхована приватизація свободи слова.
Звісно, що ніхто не посягає на священне право людини мату свою думку стосовно певних подій та відкрито її обстоювати. Та коли це стосується журналістів, все набагато складніше. Адже для журналістської аудиторії (у нашому випадку пересічних чернівчан) зворотній зміст поняття «свобода слова» полягає в отриманні максимально об’єктивної інформації з максимальним урахуванням думок усіх сторін конфлікту без викривлень та упередженого ставлення.
На жаль, у Чернівцях про це забули.
Інспірований окремими засобами масової інформації та купкою напівживих громадських організацій масовий психоз на тему захисту Миколи Федорука вже давно перетнув межу абсурду.
Якщо ти не підтримуєш Миколу Федорука, вважаєш його не гідним керувати нашим містом. І висловлюєш цю думку не лише за гальбою пива, а намагаєшся обґрунтувати її на шпальтах газет у теле- та радіоефірах. То ти Іуда, прислужник бандитів, запроданець, і, взагалі, ворог народу.
Я би не здивувався, якщо б захисники екс-мера почали організовувати добровільні дружини та по ночах арештовували своїх опонентів. Благо «Гравітон» великий, і там можна не тільки автовокзал облаштувати, а ще й невеличкий концтабір для неугодних.
Тому доводиться констатувати сумний факт: окремі мої колеги вирішили, що свобода слова – це їхня приватна власність, і саме вони, немов олімпійські боги, вправі вирішувати, як саме подавати інформацію громадськості. Замість того, аби вивчати законодавчу базу, глибинно досліджувати процеси, які призвели до конфлікту у стінах Ратуші, об’єктивно оцінити, що зробив і чого не зробив на посаді міського голови Микола Федорук, більшість журналістів влаштували соціалістичне змагання, хто більше відзначиться у вигадуванні провокаційних заголовків та уїдливих коментарів стосовно опонентів Миколи Федорука.
І все це подається, як торжество демократії. І не дай Боже комусь зробити зауваження, одразу ж покладеш партквиток Партії Чернівчан на стіл)))
От і виходить, що купка співробітників чернівецьких ЗМІ вирішили, що горде звання журналіст у Чернівцях може носити лише той, хто прогнувся під Федорука. Якщо ж ти пливеш проти течії, то тебе можна підленько обливати брудом, і навіть вимагати, аби ті змінив професію.
Найсмішніше, те що найбільш ревнивими захисниками, так би мовити, чистоти професії є персонажі, які підліткові чиряки давили, коли я далекого 2000 року починав свою журналістську кар’єру.  
І на останок про подвійні стандарти. Під час зборів у «Текстилці» на сцену вийшов чоловік і почав критикувати Федорука. Йому, звісно, почали затикати рота, мотивуючи це тим, що, мовляв, мова не про Миколу Трохимовича, а про боротьбу за місцеве самоврядування.
Після цього чоловіка на сцену вийшов інший оратор, який почав співати Федоруку оди. І навіть договорився до того, що якби було добре, якби Федорук був мером сто років. Цьому загартованому комсомольському діячу рота ніхто не затикав. Навпаки, всі бурхливо аплодували.
Ось така у нас свобода слова. Ось такі подвійні стандарти…

17 коментарів

Олексій Пономаренко
Повністю згоден. Також відчув цю свободу слова, а оскільки я працюю там де керівник депутат облради від ПР, то також певно зрадник ідеалів демократії, які вимальовують окремі журналісти. А тут ще диви як обнаглів, маю іншу, на відміну від них думку, точно прислужник ПР.
Маріанна Антонюк
одна річ, коли мова йде про «окремих журналістів». Є «окремі журналісти», які мені теж дуже не подобаються як фахівці — насамперед з точки зору журналістської етики. А зовсім інша, коли всіх під одну гребінку. Всі казли, і тільки Захар — цяця. Дивись нижче.
До речі, бути депутатом облради від ПР — це ганьба лише у випадку, коли таким депутатом став у результаті фальсифікацій. Це ж стосується і президентства. Якщо ж це справжній вибір людей — то на здоров'я. Маємо владу, на яку заслуговуємо.
Олексій Пономаренко
Поясніть, де я писав про ганьбу? Домислювати за мене не потрібно. І видавати свої бажання за мої думки теж.
Я взагалі не зрозумів другої частини вашого посту. Це до чого?
А стосовно всі казли і т.д. Ну ось я не проплачений ніким, і маю свою думку, але саме та купка заслужених, вважають що ця думка не має права на існування, бо вона не вірна, тільки невідомо чому і для кого невірна.
Я наприклад спокійно визнаю існування інших думок стосовно мера і ситуації взагалом у міській раді, і поважаю думку інших, чому ж «заслужені» не можуть поважати думки інших?
Маріанна Антонюк
про ганьбу писала я, тут і пояснювати нема що. Поняття не маю про твої думки, і тим паче не маю наміру видавати за них свої бажання (теж не зрозуміла, про що ти).
друга частина мого посту — це щодо твоєї скарги (чи мені здалося?), що через місце твоєї роботи дехто вважає тебе «зрадником ідеалів демократії». То не переймайся ними, і жизнь наладіцца! Лиш недалекі люди судять про інших винятково за місцем їх роботи.
а ось відповісти тобі, чому «заслужені» не поважають думку інших — не можу. Бо я до «заслужених» досі не належу :)))))
Надія Вірна
Так ніхто нікому не забороняє мати іншу думку. Ви її маєте, висловлюєте. Але коли цю іншу думку видають як думку всіх, то, вибачте, це вже занадто.
І, Захаре, погодься, коли людина підписується під заявою, а потім каже, що я не все сказане там підтримую, то тут, хоч не хоч, а виникає дуууже багато питань.
І вже набридло повторювати. Справа не у Федорукові. Нехай він йде під три чорти. Справа у законності, у процедурі, у… моралі врешті-решт.
і про подвійні стандарти ви щось дуже подібно написали з Зарайським. Чомусь ті журналісти, котрі виступили проти вашої заяви, виявились монополізаторами свободи слова. а ви всі, бачте, білі та пухнасті та ще й ображені.
я вас не розумію.
Захар Подкидишев
Надя, не має білих, пухнастих, а тим більше ображених. Я зараз не говорю про політичний та юридичний аспект конфлікту. Люди та історія розсудять, хто був правий, а хто — ні. Мене просто добиває, що коли я висловлюю свою позицію, то одразу нариваюся на контр-аргументи, що я запроданець, моральний урод, і купу іншої нецензурщини. І це якраз і є питання моралі, і навіть професійної етики. Бо я собі ніколи не дозволю сказати жодного кривого слова ні тобі, ні іншим моїм колегам, які стоять у цьому конфлікті на інших позиціях. Тому, що завжди поважаю чужу думку. І до аргументів «козел — сам козел» ніколи не опускаюся.
Маріанна Антонюк
Захар, ну не сміши народ, це вже занадто. 1) Ніхто твою свободу слова не приватизовував, висловлюйся собі на здоров'я. Тільки де ж ти був, коли тобі за ці висловлювання ніхто не платив? Скільки разів ти на шпальтах газет покритикував мера, поки тобі ПР не платила за це? Просто тепер це не «свобода слова» називається, а проплачений (сподіваюсь, хоч відповідно, аби за це втрачати репутацію) чорний піар. 2) Знаю людей, які, коли йшли на вибори заробляти, звільнялися на той час зі своєї газети. Оце справді порядно, і жодних питань щодо «конфлікту інтересів» не виникало. Питання до тебе: чому ти, такий принциповий антифедоруківець, у «Експресі» не подав інформацію так, як пишеш про неї на місцевих сайтах? То де ти справжній? 3)я б не називала на твоєму місці журналістів, які думають інакше, ніж ти, «купкою». Це шановані люди, з гідною репутацією, і належать вони до різних ЗМІ. На відміну від більшості тих, хто підписався під вашою «заявою про утиски» — ти ж чудово знаєш, що там переважно підписи журналістів однієї редакції, яка зараз чітко працює на одну політичну силу. 4) Справжній піар — це маніпуляції, яким вірять, їм слідують і яких навіть не помічають як маніпуляції. Той галас, який ти зчинив, уже не піар, а претензія на громадянську позицію. Саме претензія, бо громадянська позиція зазвичай є незалежно від її оплати.
А взагалі, журналісти не ЗА Федорука виступають, а ПРОТИ беззаконня і свавілля, з яким його відправили у відставку. ВІН ВИГРАВ ВИБОРИ, подобається це нам чи ні. Ну і нехай на дільниці прийшли лиш його «любімиє бабушкі» — молодь сама зробила свій вибір не йти голосувати, і цим відкрила шлях Федоруку. Я теж за нього не голосувала, але в тому-то й прикол демократії, що в деяких питаннях треба підкорятися більшості. Після рішення. Бо до рішення — можна критикувати, агітувати, голосувати, тобто всіляко спонукати до прийняття твоєї позиції. Це місцеве самоврядування, а не музика чи література, де маєш повну свободу уподобань.
Зрештою, можна ще багато говорити, але якщо коротко, то десь так: «Захар мнє друг, но істіна дороже».
Захар Подкидишев
Мар«яна, мене неприємна здивувала твоя теза про те, що я ніколи не критикував Федорука. Якщо ти пригадаєш, то я з самого початку роботи в „Часі“ писав про погані дороги, неприбрані вулиці, прогнившу каналізацію, незрозумілі оборудки із землею, громадський транспорт і так далі. Щодо „Експресу“, то це була позиція редакції не втручатися у конфлікт. А після 31 березня у нас вийшов матеріал за наслідками відставки та інтерв»ю з Миколою Трохимовичем. Ну а щодо приколів демократії, то за твоєю логікою Федорук та його прихильники так само мають підкоритися більшості депутатів.
А щодо галасу, претензій і натяків на бабло, то я органічно не сприймаю Федорука, як політичного діяча, і всіма доступними мені способами завжди проти нього боровся. І ця громадянська позиція крокує зі мною по життю вже майже 11 років.
Маріанна Антонюк
у «Часі» переважно всі всіх критикували :) Але то було давно, а тепер Федорука відкрито критикувала хіба що Аня Гаргаля, і молодець, на відміну від усіх решти (і від тебе також), хто лиш їдучи в маршрутках подумки мера «згадував» за погані дороги.
не депутати обирали Федорука. Федорука обрали чернівчани — таким, який він є, бо вже добре на нього надивилися. Депутатів теж обирали чернівчани — але такими, якими кандидати хотіли видаватися. Йшли по списках, прикривалися назвами партій. А нарешті виявилось, що обрані «коти у мішку», і в тих котів раптом прорізалися зовсім некотячі ікла. Спотворення результатів волевиявлення, як казали тоді, коли послали на перевибори Верховну раду. І не треба в цьому випадку («проти Федорука — більшість депетатів») продовжувати мою логіку про приколи демократії. З моїх засновків не випливають твої висновки.
Та менше з тим. Якщо ти вважаєш такі твої методи боротьби з Федоруком правильними — хай на це дає відповідь суд (Конституційний, якщо такий ще є в цій державі). Ти маєш свою думку, і ніхто тебе не переконає в іншому. Але! Люди хотять референдуму і перевиборів міськради, і тут теж проти більшості не попреш. Якщо демократія, звісно, збережеться.
до речі, чорним піаром усе-таки краще займатися на чужій території. А там, де живеш, краще все-таки білим :)
Захар Подкидишев
Тези з приводу того, що люди хочуть референдуму, і перевиборів міської ради якраз логічно підтверджують мій пост. Бо коли провідні чернівецькі ЗМІ з дня у день зомбують людей, що всі депутати мудаки, а Миколі Трохимовичу треба ставити памятник у бронзі, то, звісно, що більшість людей буде йому співчувати, і ніколи не зададуться запитанням — хто довів місто до колапсу?
А щодо піару, то якось при особистій зустрічі розповім, хто і яким піаром у Чернівцях займається)))
Маріанна Антонюк
Захар, у тебе логіка якась… нечоловіча :))) мої тези ніяким чином не підтверджують твій пост.
Мене особисто важко зазомбувати, особливо чернівецьким ЗМІ, навіть провідним. Але я теж, цілком свідомо, за перевибори міської ради. І «колапс» у Чернівцях не більший, ніж в інших містах України. От скажи чесно, де гірше — тут чи в Черкасах? ;)
щодо піару — ок.
Захар Подкидишев
Маряна, треба питати не де гірше, а де краще. Моє рідне місто — Чернівці. Тому Чернівці завжди краще. Але це не завдяки Федоруку, а, навпаки, всупереч йому.
Володимир Антонюк
А партійна газета синьо… опих бандитів «Свобода зельца» — то провідне чернівецьке ЗМІ чи пересувний іконостас місцевих бандитів? Це так — музика навіяла, стосовно «зомбування».
Захар Подкидишев
Ну це ти Вова у Сулими, мабуть, спитай))))
Володимир Антонюк
Мені асобіна нравяца опуси одного матіматіка-прідпрініматєля Філатова. Вот вже пісатєль пише. Тут навіть вєсті із львовського мєтра на такі собьітія — «піарщіки крєатівят нє па-децкі. Прєдпрініматєль-матєматік на сторінках „Свободи зельцу“ це повний п… ц» (С). За такі пісьміна надабно із патрійной касьі синьо… опих купити пару кіло гречки і, після шмаганія по пальца металевою лінійкою, поставити горє піаршика на тую гречку в куточок (С). Такшо, піши ісчо.
Володимир Антонюк
хоча… в куток, але «гречку можна замінити щебенем» (С) Цітата
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте